Дистанційне навчання

  Дистанційне навчання!!!

Увага!!! Дистанційне навчання!!!

Завдання для самостійного опрацювання здобувачам освіти на період карантину.

Шановні здобувачі освіти, виконані вами завдання надсилайте на електронну адресу romanyuk.my@.gmail.com

01.04.2020р.

Основи будівельного креслення – 27 група

№ зп	Тема  завдання	Джерело
1.	Опрацювати тему «Особливості будівельного креслення», «Правила нанесення розмірів», «Креслення планів, фасадів та розрізів будівель»	М.В. Анісімов «Креслення» стор. 166-174

Основи будівельного креслення – 25 група

№ зп	Тема  завдання	Джерело
1.	Опрацювати тему «Загальні відомості про електричні схеми. Умовні позначення»	М.В. Анісімов «Креслення» стор. 177-192

08.04.2020р.

Технічне креслення - 31 група

Тема: Порядок читання складальних креслень.

Технічне креслення - 11 група

Тема: Схеми.

09.04.2020р.

Основи будівельного кресленн - 27 група

Тема: Види будівельних креслень

Читання креслень - 25 група

Тема: Позначення резисторів конденсаторів, котушок індуктивності, дроселів трансформаторів, комутаційних пристроїв.

Джерело: "Креслення" М.В. Анісімов стор.194-208

11група             29.04.20

Тема: Порядок читання складальних креслень

Прочитати складальне креслення — це значить з'ясувати будову зображеного виробу. При цьому визначають взаємодію та способи з'єднання деталей у виробі, форму кожної з них.

Читання складальних креслень виконують у певній послі­довності.

1. Ознайомлення з основним написом. З нього дізнаються про назву виробу. Іноді вона дає уявлення не тільки про призначення, а й певною мірою про його будову.

2. Ознайомлення з зображеннями. Визначають, які є на кресленні вигляди, розрізи і перерізи, яке призначення кож­ного з них. З'ясовують положення січних площин, за допо­могою яких виконано розрізи й перерізи, а при наявності до­даткових та місцевих виглядів — напрями проеціювання, за якими вони виконані. В результаті аналізу зображень скла­дається загальне враження про виріб.

3. Вивчення складових частин виробу. За специфікацією визначають назви деталей. Далі знаходять зображення дета­лей за номерами їх позицій, причому спочатку це роблять на тому вигляді чи розрізі, на якому вказаний номер позиції, а потім на інших. Порівнюючи всі зображення кожної деталі, подані на кресленні, визначають її форму. Так роблять пос­лідовно з усіма деталями за порядком їх номерів (позицій) у специфікації, починаючи з першої.

4. Вивчення конструкції виробу. З'ясовують, як з'єднані між собою деталі. Для нерознімних з'єднань визначають міс­ця з'єднання. Для рознімних з'єднань знаходять кріпильні деталі. Якщо є рухомі з'єднання, то визначають, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюється спряжен­ня їх з іншими деталями.

5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними на кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо).

Головним під час читання складального креслення є вивчення форми кожної окремої деталі.

Спробуємо прочитати складальне креслення, наведене на рисунку.

З основного напису дізнаємось, що на складальному крес­ленні зображено домкрат.

Знаючи назву, можемо зробити висновок, що на кресленні показано механічний пристрій для піднімання вантажів.

Креслення містить чотири зображення: головний вигляд, суміщений з половиною фронтального розрізу, вигляд зверху, вигляд зліва з місцевим розрізом та місцевий вигляд.

Домкрат складається з чотирьох деталей та шести кріпильних елементів — двох гвинтів М6 і чотирьох М12.

Корпус 1 показано на всіх зображеннях. Його нижня частина прямокутна, верхня циліндрична. Порожнина всере­дині нижньої частини корпуса прямокутна — на це вказує місцевий вигляд А. Отвори на циліндричній частині мають різьбу під гвинти 5.

Форма втулки 2 повністю визначається половиною фронтального розрізу. Всередині втулки є різьба.

Гвинт З являє собою стержень, утворений трьома цилінд­ричними поверхнями різних діаметрів. На найдовшій частіші гвинта нарізано різьбу МІ2. За допомогою розрізу показано, що у головці гвинта перпендикулярно до осі просвердлено наскріз­ний циліндричний отвір. На наступній за головкою циліндрич­ній частині є кільцева канавка.

Головка 4 показана на всіх основних зображеннях — вона кругла. її плоска опорна поверхня має насічку (це видно з вигляду зверху). За допомогою фронтального розрізу показано осьовий глухий циліндричний отвір. Перпендикулярно до йо­го осі виконано отвори з різьбою під гвинти 6.

Втулка 2 вставляється в корпус 1 і нерухомо закріп­люється гвинтами 5.

Гвинт 3 і втулка 2 утворюють рухоме різьбове з'єднання. Оскільки втулка закріплена в корпусі домкрата нерухомо, гвинт 3 під час обертання переміщується вниз або вгору уздовж своєї осі. Обертають гвинт стержнем, вставленим в отвір на його головці.

Головка 4 з'єднана з гвинтом З завдяки канавці на ньому таким чи­ном, що коли гвинт обертається, то головка залишається нерухомою і пе­редає зусилля від гвинта на вантаж, який піднімають.

 

Практичне завдання

 Розгляньте складальне креслення та наочне зображення, прочитайте його за планом.

1. Ознайомлення з основним написом.

2. Ознайомлення з зображеннями.

3. Вивчення складових частин виробу.

4. Вивчення конструкції виробу.

5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними на кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо).

 

25група                             30.04.2020

Тема: Правила виконання принципових електричних схем.

Правила виконання принципових електричних схем описані в наступних документах: ГОСТ 2.701-84, ГОСТ 2.702-75 і ГОСТ 2.708-81 визначають загальні вимоги і правила виконання схем. ГОСТ 2.709-72 встановлює вимоги до позначення кіл і ГОСТ 2.710-81 до літерно-цифрових позначень елементів схем.

Всі інші стандарти встановлюють умовні графічні позначення елементів схем ГОСТ 2.701-84 крім класифікації схем, загальних вимог до їхнього виконання містять також визначення основних понять, використовуваних у стандартах. Ці поняття наступні:

елемент схеми - складова частина схеми, що виконує визначену функцію у виробі і не може бути розділена на частини, що мають самостійне функціональне призначення (резистор, трансформатор і т.п.);

пристрій - сукупність елементів, що представляє собою єдину конструкцію (блок, плата і т.п.); пристрій може не мати у виробі визначеного функціонального позначення;

функціональна група - сукупність елементів, що виконують у виробі визначену функцію і не об'єднаних у єдину конструкцію;

функціональна частина - елемент, пристрій, функціональна група;

функціональне коло - лінія, канал, тракт визначеного призначення;

лінія взаємозв'язку - відрізок лінії, що вказує на наявність зв'язку між функціональними частинами виробів; установка - умовне найменування об'єкта в енергетичних спорудах, на який випускається схема,

 наприклад головні кола і ін.

На кресленнях принципових електричних схем системи автоматизації в загальному випадку повинні зображатися (див. рис.5.1.):

1. кола керування, регулювання, вимірювання, сигналізації, електроживлення, силові кола;

2. контакти апаратів даної схеми, зайняті в інших схемах, і контакти апаратів інших схем;

3. діаграми і таблиці включень контактів перемикачів, програмних пристроїв, кінцевих і шляхових вимикачів, циклограми роботи апаратури;

4. таблиці застосовності;

5. пояснююча технологічна схема, схема блокувальних залежностей роботи устаткування;

6. циклограма роботи устаткування;

7. необхідні пояснення і примітки;

8. перелік елементів;

9. основний напис;

10. пояснюючі надписи.

Зображення кіл принципових електричних схем

В залежності від складності проектованого об'єкта зазначені різні кола можуть зображатися сумісно на одному кресленні або декількох, або для кожного з кіл розробляються окремі схеми, наприклад принципові електричні схеми керування, сигналізації і т.п.

У технічно обґрунтованих випадках допускаються окремі елементи схеми зображувати в обраному робочому положенні з вказуванням на полі схеми режиму, для якого зображені ці елементи.

 

Рис. 11. Приклад оформлення принципової електричної схеми.

Якщо схема є складною, то для полегшення її читання з правої сторони слід давати пояснюючі надписи, наприклад “Температура нижче заданої”.

На принциповій схемі зображують всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, всі електричні зв'язки між ними, а також електричні елементи (з'єднувачі, затискачі і т.п.), якими закінчуються вхідні і вихідні кола. На схемі допускається зображувати елементи з’єднань і монтажні елементи, встановлених у виробі .

Елементи на схемі зображують у виді умовних графічних позначень, встановлених у стандартах Єдиної системи конструкторської документації.

Схеми виконуються без дотримання масштабу; дійсне просторове розташування складових частин системи автоматизації, як правило, або не враховується, або при необхідності, враховується приблизно.

Графічне позначення елементів і з'єднуючих ліній зв'язку необхідно розташовувати на схемі таким чином, щоб забезпечити найкращу уяву про взаємодію її складових частин. Лінії зв'язку повинні складатися з горизонтальних і вертикальних відрізків і мати найменшу кількість зломів і взаємних перетинів. Відстань між сусідніми-паралельними лініями зв'язку повинна бути не меншою 3 мм.

Лінії зв'язку показуються, як правило, всі і повністю. Однак у випадку, коли це утрудняє читання схем, допускається обривати лінії зв'язку. Місце обриву лінії зв'язку закінчується стрілкою, біля якої вказують, куди ця лінія підключається і (або) необхідні характеристики кіл, наприклад позначення кола, полярність і ін. Для прикладу на рис.14.а обірвані лінії L1i N вони не переходять за межі креслення, фрагмент якого приведений. Для ліній зв’язку, що переходять з одного аркуша на інший, біля обриву вказуються необхідні характеристики кіл, наприклад позначення кола, полярність, вони об’єднуються фігурною дужкою, а в круглих дужках записують номер аркуша схеми, на який переходить лінія зв’язку (наприклад на рис.14.б обірвані лінії L1i N переходять на аркуш креслення що має номер (123-ATXP-XXX)).

Графічні позначення елементів виконують лініями товщиною від 0,2 до 1 мм (в залежності від формату листа). Різні функціональні кола дозволяється зображати лініями різної товщини рис.5.2. Так для силових кіл можна використати лінію товщиною 1 мм, для силових кіл окремих споживачів 0,6 мм, для кіл керування 0,2 - 0,4 мм. На полі одного креслення рекомендується застосовувати не більше трьох розмірів ліній по товщині.

Комутуючі пристрої (контакти реле, кнопкові вимикачі і т. д.) на електричних схемах, як правило повинні зображатись в положенні, що відповідає відсутності струму у всіх колах схеми і зовнішніх примусових сил.

Контакти приладів сигналізації і регулювання зображають при оптимальному значенні параметрів (для прикладу на рис.14 контакти SK1 I SK2 розімкнуті, якщо температура знаходиться в межах норми 47-53ºС)

Якщо схема є складною, то для полегшення її читання з правої сторони слід давати пояснюючі надписи, наприклад “Температура нижче заданої”.

Всім елементам, пристроям і функціональним групам на принциповій електричній схемі присвоюють літерно-цифрові позначення згідно ГОСТ 2.710-81 “Позначення літерно-цифрові в електричних схемах”.

Способи зображення з’єднань і пересічень ліній показані на рис.5.3.

 

На рис. 14.а представлена принципова електрична схема двохпозиційного регулювання виконана рознесеним способом, що дозволяє зрозуміти принцип роботи цієї схеми та елементарних кіл що застосовані в цій схемі. Доповнення схеми представленої на рис. 14.б перемикачем SA1 вибору режиму керування „Ручно-автомат” розширює функціональні можливості схеми.

Ще більш функціональною схема стала коли її доповнити лампами сигналізації „Живлення „Вкл” ”, „Нагрів”, „Охолодження”, відповідно HL1, HL2, HL3. Коли схема представлена у такому вигляді дуже легко зрозуміти принцип роботи схеми, але нема уяви про якісь конструктивні проробки. На цій схемі відсутнє маркування кіл, не визначено до яких клем реле які кола підключені.

Елементи, що використані у виробі частково, допускається зображати на схемі не цілком, а обмежитись зображенням тільки використаних в схемі частин.

Елементи і пристрої зображують на схемах сполученим чи рознесеним способом.

При сполученому способі складові частини чи елементів пристроїв зображують на схемі в безпосередній близькості один до одного.

При рознесеному способі складові частини елементів і чи пристроїв окремі елементи пристроїв зображують на схемі в різних місцях таким чином, щоб окремі кола виробу були зображені найбільш наочно.

Рознесеним способом допускається зображувати весь пристрій або окремі складові чи елементи пристрою.

При виконанні схем рекомендується користатися рядковим способом. При цьому умовні графічні позначення елементів або їх .складових частин, що входять в одне коло, зображують послідовно друг за другом по прямій, а окремі кола — поруч, утворюючи паралельні (горизонтальні чи вертикальні) рядки.

При виконанні схеми рядковим способом допускається нумерувати рядки арабськими цифрами (рис.15).

При зображенні елементів рознесеним способом допускається на вільному полі схеми поміщати умовні графічні позначення елементів, виконані сполученим способом. При цьому елементи, використані у виробі частково, зображують цілком вказуючи використані і невикористані частини (наприклад, усі контакти реле).Виводи невикористаних частин зображують коротшими, ніж виводи використаних частин (рис. 5.6) .

Схеми виконують у багатолінійному чи однолінійному зображенні. При багатолінійному зображенні кожне коло зображують окремою лінією, а елементи, що містяться в цихколах, - окремими умовними графічними позначеннями (рис. 17.а). При однолінійному зображенні кола, що виконують ідентичні функції, зображують однією лінією, а однакові елементи цих кіл - одним умовним графічним позначенням (рис. 17.б). При необхідності на схемі позначають електричні кола. Ці позначення повинні відповідати вимогам ДСТ 2.709-72 чи іншим нормативно-технічним документам, що діють у галузях.

При злитті ліній зв'язку кожну лінію позначають у місці злиття, а при необхідності, і на обох кінцях умовними позначками (цифрами, чи буквами сполученням букв і цифр) чи позначеннями, прийнятими для електричних кіл.

Позначення ліній проставляють відповідно до вимог, приведеними в ДСТ 2.751 -73.

Лінії електричного зв'язку, що зливаються в лінію групового зв'язку, як правило, не повинні мати розгалужень, тобто всякий умовний номер повинний зустрічатися на лінії групового зв'язку два рази. При необхідності розгалужень їхню кількість указують після порядкового номера лінії через дробову риску (рис. 18.).